Основні засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон).

Згідно статті 1 Закону автостанція – це споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під'їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів.

Перелік обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями пасажирам та автомобільним перевізникам визначено абзацами другим та третім статті 36 Закону. При цьому, відповідно до абзацу шостого статті 36 Закону, власники автостанцій несуть відповідальність за якість та безпеку послуг, що надаються автостанціями пасажирам та автомобільним перевізникам, технічний та санітарно-гігієнічний стан будівель, споруд, обладнання та території автостанції.

Порядок обслуговування пасажирів на автостанціях та організація роботи автостанцій визначені Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 (далі – Правила) і є обов'язковими для виконання, у тому числі, автостанціями.

Пунктом 11 Правил встановлено, що за невиконання Правил автостанції несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно з пунктом 111 Правил рішення про відкриття або закриття автостанції приймається її власником з обов’язковим інформуванням органу місцевого   самоврядування, на території якого  розташовується автостанція. При цьому пунктом 112 Правил визначено, що функціонування автостанції можливе у разі її відповідності вимогам статей 1, 28, 32 та 36 Закону, вимогам Правил, а будівлі, споруди та територія автостанцій повинні відповідати вимогам доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, установленим  державними будівельними нормами, стандартами і правилами.

Перелік автобусних станцій